Зустріч розпочав керівник Координаційного офісу безпеки Леонід Семененко, який розповів про діяльність офісу в сфері розбудови безпечної громади та поділився планами на 2020 рік. Зокрема, мова йшла про розвиток ситуаційного центру з управління системою відеоспостереження, школу самооборони для жінок та дівчат, сусідську варту, а також різні заходи щодо посилення спроможності поліції співпрацювати з громадою. Окремою темою обговорення стали проблеми з доступом до правосуддя в районі, пов’язані з відсутністю належної кількості суддів в районному суді та придатного приміщення. Подібні проблеми з діяльністю місцевих судів відчувають також і інші райони Одеської області.

Матільда Богнер, голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, зазначила що до мандату місії входить здійснення моніторингу, підготовка доповідей та адвокація щодо захисту прав людини для всіх у країні. Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні була розміщена у 2014 році, її офіси розташовані в Києві, Донецьку, Краматорську, Луганську, Маріуполі, Одесі та Харкові. Місія здійснює віддалений моніторинг ситуації з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, які є тимчасово окупованими Російською Федерацією. Щоквартально Місія публікує доповідь про права людини в України.

 

Заступник Татарбунарського міського голови Олександр Лєсніченко продовжив тему охорони громадського порядку та звернув увагу на хід реформи поліції та децентралізації безпосередньо в невеликих громадах. «Нещодавно на виконкомі міської ради піднімалося питання створення муніципальної варти, оскільки ми бачимо, що органам місцевого самоврядування потрібно більш активно долучатись до охорони громадського порядку та підвищення безпеки мешканців. У нас в місті з чотирьох суддів залишився один. Уявіть, які проблеми з доступом до судочинства виникають в жителів району, такою ситуацією ми вже порушуємо права людини».

Заступниця головного лікаря по поліклінічній роботі Валентина Попадюк звернула увагу на проблеми медичної сфери. «До нас приїздили представники Національної служби здоров’я України минулої неділі, але в них немає відповідей щодо багатьох питань. Як надалі буде працювати медицина, ми навіть уявити не можемо. Одне з питань - закриття туберкульозних диспансерів, а у нас 700 людей у районі хворих на туберкульоз, із них близько 200 хворіють активною формою. Те ж саме стосується психіатричних диспансерів, які також закриваються. Також в місцевих громадах немає підготовлених фахівців та діагностичної апаратури (комп’ютерного томографа, мамографа). Останню машину ми отримали 12 років тому, зараз нею перевозити хворих не можна, оскільки необхідний санітарний автомобіль класу В».

Любов Фадіна, громадська радниця та бібліотекарка, задала слушне питання: «Що означає бібліотека без комп’ютера та нових надходжень і чи потрібна така бібліотека громаді?». Марія Левицька, представниця Татарбунарського НВК зазначила, що з освітою не все так плачевно, як у медицині. «Школи отримують інтерактивні дошки та забезпечуються ноутбуками. У новій українській школі надається більше автономії учням та педагогам. Держава виділяє для кожного класу допомогу, зокрема парти нового зразка, розвиваючі ігри. Водночас, для продуктивного використання інтерактивних інструментів ми не маємо нормального Інтернету».

Місцевий підприємець та депутат міської ради Руслан Жаран підняв питання будівництва очисних споруд, вивезенням сміття. «У місті є стихійне звалище, куди зводять сміття, але подальша переробка сміття не відбувається, бо на місцевому рівні ми цього вирішити не можемо. Також у місті склалася така обстановка, що великий бізнес поглинає середній бізнес. У місто заходять, наприклад, такі гіганти як АТБ, вони відповідно поглинають малий та середній бізнес».

Ольга Карай, керівниця ромської громадської організації «Бахтало»: « В усій країні, не лише у нашому місті, існують такі стереотипи, що роми – це шахраї та крадії. Ми стараємося ламати ці стереотипи – долучаємо ромських діток до різних гуртків, розвиваємо у них бажання відвідувати школу. Але не всі це можуть, бо дуже багато з бідних ромських родин».